Козелець
Чудовий собор з трьома ганками простромлює хрестами небо. Велосипеди на церковному подвір’ї. Загалом за кількістю велосипедистів містечко може конкурувати з Голандією. Тиха вуличка під назвою „Піонерська” раптом наповнюється людьми з клонованими букетами та різнокаліберними машинами (від антикварних „копійок” до яскраво-жовтого джипа) у стрічках. Весілля. Пробігають дружби з пакетами рису. Прокуратура в одному будинку з банком та ще кількома фірмами.
Батурин
Враження – наче зараз 43-й рік. Перекопано вздовж і впоперек. Одноповерхові хатки з похиленими парканами. Двомовні туристичні вказівники брунатого кольору певно мають на меті ввести в оману довірливих натовських туристів. Табличка „Палац Розумовського” приводить вбитою дорогою до будівлі у риштуваннях, на яку кріплять гіпсову подобу античних колон. Табличка „Меморіал жертв трагедії 1708 р.” приводить на перекопану площу неправильної форми. Імітація бурхливого будівництва дерев’яної реконструкції Батуринської цитаделі (вірніше – шматка її стіни) викликає посмішку від думки про те, куди вже три роки йдуть гроші Ріната Леонідовича та ІСД. Електрообладнання стоїть просто неба в целофані, без охорони. Будматеріали закриті у клітці, в якій у Києві продають кавуни. Гарна церква доби занепаду Гетьманщини. Тут теж весілля. Пристойний будинок культури з мармуровими кулями спереду й загратованим мініамфітеатром позаду. Всередині можна екранізувати Кінга – тиша, всюди відчинені двері, ні душі, тільки мовчазна дівчинка років шести щось малює різнокольоровими олівцями. Вуж у траві та обережне білосніжне кошеня.
Крути
Офіційний пам’ятник – червоно-чорна колона, увінчана тризубом з хрестом та розколота мармурова плита перед нею. На останній – металеві прострілена шинель й гімназійний кашкет. Поруч – холм з хрестом, встановленим ветеранами дивізії „Галичина”. Дещо сором’язливий хлопчина-міліціонер записує номери машини та прізвище водія. Навколо – кілька штучних ставків, огорожі навколо деревцят, які так і не прижилися, поодинокі корови на обрії. Дуже вдала ідея (наскільки можна припустити, що це саме так) для музея: навпроти пам’ятника на двох смугах рельсів встановили по кілька вагонів, стилізованих під першу чверть буремного ХХ століття. Між ними – площадка в бруківці та три естетичні ліхтарі. Схоже, що там готують експозицію.
Ніжин
„Чудный малороссийский городок” (с)![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif)
i_grappa. Наче повертаєшся у часи Гоголя: вітер ганяє пожовкле листя вузькими вуличками між одноповерховими будинками. Вражає кількість церков (очевидно, козацька старшина активно замолювала гріхи) та наявність держуніверситету. Краєзнавчий музей зачинено за півтори години до закриття, у вікні – світло, вочевидь п’ють чай і не переймаються тим, що хтось там шарпає за двері й дзвонить при вході. Багато пам’ятників-бюстів та безліч перукарень і салонів ритуальних послуг. Дерев’яні ставні та фіолетові забори.Стенд під назвою „Санітарно-екологічне вікно міста Ніжин”: фотографії з підписами у стилі „Громадянка ХХХХ думає, що ніхто не бачить як вона викидає сміття на вулиці такій-то”, „Підприємці складають сміття на вулиці такій-то”, „Безлад в районі автовокзалу” тощо. Ленін під синьо-жовтим прапором перед райрадою.
Тернопіль
Компактний центр. Безліч вивісок різноманітних крамничок та офісів. Досить багато книжкових та пам’ятників. Ціни у кафе та таксі, а також наявність україномовних пацанів з сємками-кєпками, шокують після двох років перебування у столиці. Обласний краєзнавчий виявився підступно зачиненим. Величезне озеро в ранкових чи вечірніх променях – чудове видовище. Церкви. Газета „Шлях перемоги” на стенді. Радіотрансляція Верховної Ради з динаміків у центрі. Виставка „Ритми Індії” у кінотеатрі з радянськими вітражами. Студентки в чобітках. Пожовклі каштани. Негри. Кав’ярні. Оригінальний смак „Микулинецького”. Приємна розвіртуалізація та тепла зустріч з родичами, яких не бачив десяток років.
Світанок над озером
Апофеоз Радянської України – прикраса на обласному драмтеатрі
Металева тітонька на лавичці з басурманським написом
Тернопільський янгол
Озеро вночі
Пам’ятник вільномулярським майстерням, що діяли на Поділлі
Пам’ятник Данилу Галицькому з джедайським мечем на коні-культуристі
Барельєф про „Золотий Вересень” на медуніверситеті
Пам’ятник Невідомому Вченому
Київ
Галас. Корки. Метро.
Чудовий собор з трьома ганками простромлює хрестами небо. Велосипеди на церковному подвір’ї. Загалом за кількістю велосипедистів містечко може конкурувати з Голандією. Тиха вуличка під назвою „Піонерська” раптом наповнюється людьми з клонованими букетами та різнокаліберними машинами (від антикварних „копійок” до яскраво-жовтого джипа) у стрічках. Весілля. Пробігають дружби з пакетами рису. Прокуратура в одному будинку з банком та ще кількома фірмами.
Батурин
Враження – наче зараз 43-й рік. Перекопано вздовж і впоперек. Одноповерхові хатки з похиленими парканами. Двомовні туристичні вказівники брунатого кольору певно мають на меті ввести в оману довірливих натовських туристів. Табличка „Палац Розумовського” приводить вбитою дорогою до будівлі у риштуваннях, на яку кріплять гіпсову подобу античних колон. Табличка „Меморіал жертв трагедії 1708 р.” приводить на перекопану площу неправильної форми. Імітація бурхливого будівництва дерев’яної реконструкції Батуринської цитаделі (вірніше – шматка її стіни) викликає посмішку від думки про те, куди вже три роки йдуть гроші Ріната Леонідовича та ІСД. Електрообладнання стоїть просто неба в целофані, без охорони. Будматеріали закриті у клітці, в якій у Києві продають кавуни. Гарна церква доби занепаду Гетьманщини. Тут теж весілля. Пристойний будинок культури з мармуровими кулями спереду й загратованим мініамфітеатром позаду. Всередині можна екранізувати Кінга – тиша, всюди відчинені двері, ні душі, тільки мовчазна дівчинка років шести щось малює різнокольоровими олівцями. Вуж у траві та обережне білосніжне кошеня.
Крути
Офіційний пам’ятник – червоно-чорна колона, увінчана тризубом з хрестом та розколота мармурова плита перед нею. На останній – металеві прострілена шинель й гімназійний кашкет. Поруч – холм з хрестом, встановленим ветеранами дивізії „Галичина”. Дещо сором’язливий хлопчина-міліціонер записує номери машини та прізвище водія. Навколо – кілька штучних ставків, огорожі навколо деревцят, які так і не прижилися, поодинокі корови на обрії. Дуже вдала ідея (наскільки можна припустити, що це саме так) для музея: навпроти пам’ятника на двох смугах рельсів встановили по кілька вагонів, стилізованих під першу чверть буремного ХХ століття. Між ними – площадка в бруківці та три естетичні ліхтарі. Схоже, що там готують експозицію.
Ніжин
„Чудный малороссийский городок” (с)
i_grappa. Наче повертаєшся у часи Гоголя: вітер ганяє пожовкле листя вузькими вуличками між одноповерховими будинками. Вражає кількість церков (очевидно, козацька старшина активно замолювала гріхи) та наявність держуніверситету. Краєзнавчий музей зачинено за півтори години до закриття, у вікні – світло, вочевидь п’ють чай і не переймаються тим, що хтось там шарпає за двері й дзвонить при вході. Багато пам’ятників-бюстів та безліч перукарень і салонів ритуальних послуг. Дерев’яні ставні та фіолетові забори.Стенд під назвою „Санітарно-екологічне вікно міста Ніжин”: фотографії з підписами у стилі „Громадянка ХХХХ думає, що ніхто не бачить як вона викидає сміття на вулиці такій-то”, „Підприємці складають сміття на вулиці такій-то”, „Безлад в районі автовокзалу” тощо. Ленін під синьо-жовтим прапором перед райрадою. Тернопіль
Компактний центр. Безліч вивісок різноманітних крамничок та офісів. Досить багато книжкових та пам’ятників. Ціни у кафе та таксі, а також наявність україномовних пацанів з сємками-кєпками, шокують після двох років перебування у столиці. Обласний краєзнавчий виявився підступно зачиненим. Величезне озеро в ранкових чи вечірніх променях – чудове видовище. Церкви. Газета „Шлях перемоги” на стенді. Радіотрансляція Верховної Ради з динаміків у центрі. Виставка „Ритми Індії” у кінотеатрі з радянськими вітражами. Студентки в чобітках. Пожовклі каштани. Негри. Кав’ярні. Оригінальний смак „Микулинецького”. Приємна розвіртуалізація та тепла зустріч з родичами, яких не бачив десяток років.
Світанок над озером
Апофеоз Радянської України – прикраса на обласному драмтеатрі
Металева тітонька на лавичці з басурманським написом
Тернопільський янгол
Озеро вночі
Пам’ятник вільномулярським майстерням, що діяли на Поділлі
Пам’ятник Данилу Галицькому з джедайським мечем на коні-культуристі
Барельєф про „Золотий Вересень” на медуніверситеті
Пам’ятник Невідомому Вченому
Київ
Галас. Корки. Метро.
Дислокація: там само
18 пострілів | Прицілитися