А нам з тобою ні-ні та й холодно.
Твій плащик жовтий стікає в осінь.
Далеко ще до приїзду Воланда.
Та й до Різдва іще часу досить…
А ми з тобою бродячим парками…
Дивися — білка. Ну он же — бачиш?
А бідне сонце об’їлось хмарками.
— Ну що ж ти, сонце? — Та так.
Бо смачно ж.
А ти волосся даруєш вітрові.
І розсипаєш по білій шиї.
Тікаймо звідси під ясен віттявий,
Бо сизе небо дощем прошиє…
Ця печериця з розкішним равликом…
Цей дух озонний, цей кіт пропащий…
Блискоче світ, наче пізнє яблуко.
Але чому в тебе ЖОВТИЙ плащик.

Мабуть, осінь уже закінчується,
сірничок і кинь його на вітер.
Хай буде так.

Джерело мшф marisa_t

І час новий прийшов.
Хоч зваленим струхлілим стовбуром нас трохи притиснуло,
Проте революційний рух рециною проніс
Думки загнившого намулу!
Ударом грому
До преісподньої роскидано богів.
І замість парфумерних магазинів, -
Ряди будівель – минулого могил,
Вже не потрібних більш нікому… ( Read more... )

Пані, це вересня пізні дні,
Пані, невдовзі – жовтень:
Мов спалене на жертовнім огні,
Падає листя жовте.
Ні, не вагайтеся, поспішим:
Скоро дощі заплачуть.
Невже нам залишиться тільки дим
Минулого і втіха плачу?
Невже самота і голодний сум,
І порожня сутінь кімнати?
Пані, вітер розвіє красу –
Немає часу чекати.
Скоріше, скоріш, поки сонце ллє
Останнє осіннє сяйво,
Хай серце устами нашими п’є
Радість. Все інше – зайве.

В одному львівському кафе на додачу до кави отримав вірш:

Ми розлучаємось!
Але якщо почую
Крізь сосен шум:
«Чекаю! Приїжджай!» -
На крилах з Інаби прилечу я.
Тюнагон Юкіхара, 818-893 рр.

Не трубадур, а вічний яничар,
Невільником в солодкому полоні
Нічних очей, – я п’ю їх синій чар,
Закоханий в розквітлії долоні. ( Read more... )

В небесній книзі пишуть не пером.
А чим – не знаю.
Там – своя програма.
Тріщить в мені Адамове ребро –
І проситься вернутись до Адама. ( Read more... )

Вийди, змучена людьми і одурена думками,
Снами, мріями, казками – в лісі будем тільки ми.
В лісі дзвонять солов’ї, виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки світові... ( Read more... )

Не так багато хто знає, що в 1933 р. український поет Євген Маланюк передбачив атаку 11 вересня 2001 р. на WTC в NY й Четверту світову: ( Read more... )
Літаки закрутяться, мов листя,
Башти захитаються й падуть.
Десь зі сходу, з-поза передмістя
Білим сонцем стане Страшний Суд. ( Read more... )
Дещо моторошно, якщо чесно...

Перекур

Рукопашная схватка внезапно утихла:
запалились и мы, запалились и немцы, -
и стоим, очумелые, друг против друга,
еле-еле держась на ногах… ( Read more... )

Как предвзято и как однобоко
Мы привыкли смотреть на вопросы:
Узкоглазые - значит с Востока,
Если с Запада - значит пиндосы,
( увага! присутня ненормативна лексика )

Владимир Высоцкий
БАЛЛАДА О БОРЬБЕ

Средь оплывших свечей и вечерних молитв,
Средь военных трофеев и мирных костров
Жили книжные дети, не знавшие битв,
Изнывая от мелких своих катастроф.

Детям вечно досаден их возраст и быт,
И дрались мы до ссадин, до смертных обид,
Но одежды латали нам матери в срок,
Мы же книги голотали, пьянея от строк.
( Read more... )
Если, путь прорубая отцовским мечом,
Ты холодные слезы на ус намотал,
Если в жарком бою ты узнал, что почем,
Значит, нужные книги ты в детстве читал.

Если мяса с ножа ты не ел ни куска,
Если, руки сложа, наблюдал свысока
И в борьбу не вступил с подлецом, с палачом,
Значит, в жизни ты был ни при чем, ни при чем!
Пост написано 25.01.08 об 11.15

Вас не трудно полюбить,
Нужно только храбрым быть,
Все сносить, не рваться в бой
И не плакать над судьбой.
Ой-ой-ой-ю!

Надо розы приносить
И всегда влюбленным быть,
Не грустить, не ревновать,
Улыбаться и вздыхать. ( Read more... )
(c) Александр Вертинский
Марлен. Посвящается Марлен Дитрих. 1935
мшф grossfater_m

Как хорошо без женщин и без фраз
Без горьких слез и сладких поцелуев
Без этих милых слишком честных глаз
Которые вам лгут и вас еще ревнуют ( Read more... )