Танок, що відігравав центральну роль у поганських релігійних ритуалах, за середньовіччя здебільшого нехтувано, танцювали хіба що під час сільських розваг. Загалом гадають, що світська танцювальна вистава, яку влаштував Бергонціо ді Ботта на весіллі герцога Міланського в Тортоні 1489 р., - найдавніша зареєстрована згадка про новий жанр. З Італії за Катерини Медичі balletto був експортований до французького двору, де за Людовіка XIV він став найголовнішою мистецькою формою. Вистава «Triomphe de l’Amour» (1681 р.) Люлі започаткувала довговічний жанр опери-балету. ( Read more... )

Композитори називали її favola in musica, музичною казкою. Оперу задумали як наслідування античної грецької драми, і вперше її поставлено в лютому 1607 р. перед Accademia degli Invaghiti, Академієб захоплених у Мантуї, можливо, в Річковій галереї палацу герцогів Гонзага. Її п’ять дій складалися з низки мадригальних груп і танців, пов’язаних інструментальними інтерлюдіями та речитативами. Лібрето написав поет Алессандро Стріджо. Музику інфернальних сцен відтворювали тромбони, пасторальних – флейти і блок-флейти. Опера сягнула кульмінації у великій арії тенора «Possente spirto» («Могутній дух») наприкінці ІІІ дії. То була опера Клаудіо Монтеверді «Орфей», «перша справжня опера європейського репертуару». ( Read more... )