Уже не первый месяц коллеги друг другу сообщают с придыханием, что кризис шагает по планете. При этом - в приличном офисе - принято выполнять еще и соответствующий ритуал: округлять глаза, печально шатать головой в разные стороны и прятать Rolex под растянутым рукавом водолазки. И только родственники военных ехидно кривят губы в усмешке и гордо молчат. Ведь они прошли суровый курс молодого фермера в военном городке и потому их уже ничем не напугаешь. (c) nunty

...магнатка Катерина Коссаковська з роду Потоцьких на запитання імператриці Марії Терези, чи їй подобається Відень, відповіла: "Від останнього мого перебування тут Відень набагато покращав. Особливо знаменним є те, що віденці після приєднання Галичини познімали з вікон грати, бо всі ті, від кого вони раніше старанно охоронялися, вислані в Галичину на посади чиновників".

В.Грабовецький. "Історія Коломиї", с.89-90 via

[…] Кор.: - Сергію Миколайовичу, як ви себе уявляєте років через… десять?
Сергій Ратушняк: - Лет через десять? Это жутко подумать, что я себе представляю. Это будет либо крупная политическая, либо финансовая фігура. И не только в Украине, но и в СНГ, Европе тоже. Я потяну на это. Я для себя еще не сделал выбор. Посмотрим. […]

( Ще одна цитата з того ж інтерв’ю )

9 сентября 1939 г. полковник Войска Польского Стефан Ровецкий записал в дневнике:

«Пришли тревожные новости от полковника Коморовского, командира участка «Гарволин». Похоже немцы заняли Гуру Кальварию и форсировали там Вислу, тоже сделали в Мацейовицах. Летчик сообщил об около сотни танков в районе Козениц. Если это правда – то линия Вислы треснула… Что же будет дальше. Просто ужасающим теперь является наше положение. За 10 дней немцы уничтожили практически всю нашу армию».

В сентябре 1939 г. Ровецкий был командиром Варшавской бронетанковой бригады. Впоследствии этот умный и опытный офицер под псевдонимом «Грот» возглавлял Армию Крайову. Был арестован немцами при несколько загадочных обстоятельствах… Погиб 1 августа 1944 г. в концлагере Заксенхаузен, в первый день Варшавского восстания - казнен по личному приказу Гиммлера...

28 октября 1931 г. подполковник Войска Польського Роман Михаловский записал в дневнике то, что сказал Пилсудский своим ближайшим сотрудникам: «Понимаете ли вы опасности, угрожающие Польше снаружи и изнутри… Что случится, когда меня не будет… Кто сумеет посмотреть прямо в глаза очевидности… Если поляки, все поляки, понимаете что говорю, все поляки не приступят к защите интересов страны – а меня не будет, то через десять лет Польши не будет…». Потом, согласно Михаловскому, «маршал бросил карты на стол, закрыл лицо ладонями и будто окаменел».

"Для граждан не существует никакой патриотической обязанности увеличивать свои собственные налоговые платежи" (Решение по делу Gregory vs. Helvering, федеральный судья Хэнд, Верховный суд США, 1935 г.)

За допомогою співпадінь Бог зберігає анонімність (с) Ейнштейн

* Вже неодноразово думав, що помираючи прокляну Польщу. Зараз знаю, що цього не зроблю. Тільки як стану по смерті перед Богом, буду його просити, щоб не надсилав Польщі великих людей.
* Я теж можу в пику дати (погроза на адресу нацдемів, що не хотіли допустити до влади Г. Нарутовича)
* Хто не був бунтівником у молодості, той буде свинею у старості.
* Я того, прошу пана, не називаю конституцією, я то називаю конститутка. Вигадав це слово, бо воно найближче до проститутки (щодо політичної ситуації в перші роки незалежності).
* Поляки виявилися камінням, вкритим пліснявою, а не кавалком динаміту (промова у Ліпниці Гурній, 30.12.1914)
* Посилатися на Костюшко, використовувати його ім’я, захоплюватися ним і солідаризуватися з його ідеалами кожен може безкарно, без витрат. Тому що Костюшко мертвий. Хто солідаризується зі мною, мусить заплатити працею, стражданням, пожертвувати свободою, життям. Колись, як мене вже не буде, також матиму мільйони захоплених і вочевидь неризикуючих шанувальників (грудень 1915).
* У Польщі всі кричать, що мають більшість (відповідь делегації ППС та Народної партії, 02.12.1918)
* Вам курками командувати, а не політику робити (до співробітників після прибуття з Магдебурга до Варшави, 11.11.1918, про щойно створений соціалістичний уряд).

* Historia est nuntia vetustatis, lux veritatis, magistra vitae (Історія є вісницею старовини, світочем істини, наставницею життя) (Цицерон)
* Історія вчить того, що вона нічого нікого не вчить (Геґель)
* Історія — не вчителька, а наглядачка й карає за невивчені уроки (В. Ключевський)
* Історик — не прокурор, його мета — упіймати й зрозуміти мить минулого (Наталя Яковенко)
* Історія цієї планети — це історія ідіотизму, підкресленого кількома дебілами, котрі виділились на загальному тлі як генії (Вільям С. Берроуз)
* В реальному житті ніколи нічого не трапляється в потрібному місці і в потрібний час. Це справа журналістів та істориків – добитися потрібного ефекту (Марк Твен)
* Історія корисна хоча б для того, щоб зрозуміти, чому в наш час стількома країнами керують ідіоти (Шон Коннері, з інтерв’ю для журналу “Playboy”)

"Купил очередной переносной жёсткий диск на 160 гигов. Подумалось, что очень скоро жизнь каждого человека будет помещаться внутри такой коробочки. От рождения до смерти. Вся информация о человеке, все видео и фото с ним, все медицинские данные, все мысли, все тексты, посекундовая запись всей его бренной жизни. А потом и информация о человечестве. Затем абсолютно вся информация. В принципе, человечество уже давно ничем не занимается, кроме как архивирует Вселенную. Быть может в этом и вся суть человечества. Как только мы заархивируем Мироздание и архив будет умещаться на ладони, Бог возьмёт флэшку и двинется дальше" (c) ir_ingr

Навздогін ДН все ще отримую подарунки ;) Подарували збірку цитат, які колись підібрав сам Л. Толстой. На мій день народження такий запис (без автора): ( Read more... )

Завершення у цього фільму – цілком голівудський, той самий хеппі-енд... Але, дозволю собі чергове єретичне зауваження: як на мене, логічним було б інакше завершення. Коли герої Сміта та Терон перемагають усіх злодіїв та помирають разом... Так, таки там у лікарні від своїх числених вогнепальних та ножових поранень... Бо може, розповідь про те, що безсмертні створені ідеальними парами, але при цьому втрачають безсмертя та неушкоджуваність, має якусь логічну основу під собою? Нехай не фактологічну, а метафізичну. Така собі захована у кількашаровий футляр притча: ті, хто справді кохають один одного, не потребують безсмертя. Вони сповна проживають короткий, порівняно з віком пірамід, період часу й не претендують на виняткові якості. Не потрібно бути суперменом, коли поруч рідна людина... Зрозуміло, що реального підтексту під цими неоковиристими роздумами немає – інакше одинаки та одиначки, якими вище стелі переповнена Ойкумена, були б дунканамимаклаудами з усіма відповідними наслідками. Але сама ідея щодо взаємозв"язку безсмертя й кохання чимось імпонує... ( Read more... )

...У людині криється щось дивне: коливона вже бачить якесь лихо, то майже хоче, щоб воно було чимале. Велика пожежа або великий потоп людину якось збуджують; я сказав би що вона має відчуття, ніби наспіла її година. Чи то якийсь понганський подив, не знаю. Отож, звісно, на другий день там було - ну, як після пожоги: огонь - красна річ, але пожарище по тому - страшне. Це так само, як із коханням. Людина тільки безсило дивиться й мислить, що вже від цього ніколи не видужає...
Карел Чапек "Пригоди зламувача кас і палія"

Женщину теряешь так же, как теряешь батальон: из-за ошибки в расчетах, невыполнимого приказа и немыслимо тяжелых условий. А еще - из-за собственного скотства (С)Э.Хемингуэй, "За рекой, в тени деревьев".
мшф kot__matroskin