Steadfast Tin Soldier (joanerges) wrote,
Steadfast Tin Soldier
joanerges

ВІД ДНІІПРА ДО ЕЛЬБИ: Українські фронти Червоної Армії

Джерело: журнал "Військо України" № 5 за 2010 р.

З 20 жовтня 1943 року Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти були перейменовані відповідно в 1-й, 2-й, 3-й та 4-й Українські фронти. Від дніпровського Правобережжя до Відня, Праги та Берліну проліг бойовий шлях фронтів, які увійшов в історію, гордо іменуючись Українські…

1-ий Український фронт

Створений 20 жовтня 1943 року згідно наказу Ставки ВГК від 16 жовтня 1943 року шляхом перейменування Воронезького фронту. Фронт включав 13-ту, 27-му, 38-му, 40-ву, 47-му, 60-ту, 3-тю гвардійську танкову та 2-гу повітряну армію. В подальшому до нього входили 1-ша, 3-тя, 5-та гвардійські, 6-та, 18-та, 21-ша, 28-ма, 31-ша, 52-га, 59-та, 1-ша і 4-та гвардійські, 1-ша, 2-га, 4-та і 6-ша танкові, 8-ма повітряна та 2-га армія Війська Польського.

Війська фронту в першій половині листопада 1943 р. провели Київську стратегічну наступальну операцію, в ході якої 6 листопада звільнили Київ. У листопаді–грудні в результаті Київської оборонної операції війська зірвали плани німецького командування оволодіти Києвом.

В січні–лютому 1944 р. фронт брав участь у Корсунь-Шевченківській операції. Провівши Проскурівсько-Чернівецьку операцію 1944 р., війська фронту вийшли до Карпат. Літом 1944 р. успішно проведена Львівсько-Сандомирська стратегічна операція. У січні 1945 р. — Сандомирсько-Сілезька операція, звільнені південні райони Польщі і форсований Одер.

У другій половині березня 1945 р. силами лівого крила фронту була здійснена Верхньосілезька операція. У квітні-травні війська фронту взяли участь у Берлінській, а потім — у Празькій стратегічних операціях.

10 червня 1945 р. на підставі директиви Ставки ВГК від 29 травня 1945 р. 1-й Український фронт був реорганізований в управління Центральної групи військ.

Командувачі фронтом:
• генерал армії Ватутін М.Ф. (жовтень 1943 р. — березень 1944 р.);
• Маршал Радянського Союзу Жуков Г.К. (березень–травень 1944 р.);
• Маршал Радянського Союзу Конєв І.С. (травень 1944 р. — до кінця війни).




2-ий Український фронт

Створений 20 жовтня 1943 р. на підставі наказу Ставки ВГК від 16 жовтня 1943 р. шляхом перейменування Степового фронту. До складу фронту увійшли 4-та, 5-та і 7-та гвардійські, 37-ма, 52-га, 53-тя, 57-ма армії, 5-та гвардійська танкова і 5-та повітряна армії. Згодом фронту були підпорядковані 9-та гвардійська, 27-ма, 40-ва, 46-та армії, 6-та (з вересня 1944 р. 6-та гвардійська) і 2-га танкова армії, кінно-механізована група, румунські 1-ша і 4-та армії.

У жовтні–грудні 1943 р. війська фронту провели операцію по розширенню плацдарму, захопленого на правому березі Дніпра.

Зимою 1944 р. об’єднання фронту провело Кіровоградську операцію, а потім, взаємодіючи з військами 1-го Українського, — Корсунь-Шевченківську операцію. Весною 1944 р. фронт провів Умансько-Ботошанську операцію. В серпні 1944 р. 2-й Український фронт брав участь в Ясько-Кишинівській стратегічній операції.

В жовтні війська фронту провели Дебреценську операцію. Потім, разом з частиною сил 3-го Українського і Дунайської військової флотилії, — Будапештську стратегічну операцію. У березні–квітні 1945 р. війська лівого крила фронту завершили звільнення Угорщини, звільнили значну частину Чехословаччини, східні райони Австрії та її столицю місто Відень. 6–11 травня 2-й Український фронт брав участь в Празькій стратегічній операції. 10 червня 1945 р. на підставі директиви Ставки ВГК від 29 травня 1945 р. 2-й Український фронт був розформований, на базі польового управління фронтом сформований штаб Одеського військового округу.

Командувачі фронтом:
• генерал армії, з лютого 1944 р. Маршал Радянського Союзу Конєв І. С. (жовтень 1943 р. — травень 1944 р.);
• генерал армії, з вересня 1944 р. Маршал Радянського Союзу Малиновський Р. Я. (травень 1944 р. — до кінця війни).




3-ій Український фронт

Створений 20 жовтня 1943 р. згідно наказу Ставки ВГК від 16 жовтня 1943 р. шляхом перейменування Південно-Західного фронту. До його складу входили 1-ша і 8-ма гвардійські, 6-та, 12-та, 46-та і 17-та повітряна армії. Згодом в підпорядкування фронту увійшли 5-та ударна, 4-ма і 9-та гвардійські, 26-та, 27-ма, 28-ма, 37-ма, 57-ма, 6-та гвардійська танкова армії, 1-ша, 2-га і 4-та болгарські армії. В жовтні–листопаді 1943 р. війська фронту в ході битви за Дніпро визволили міста Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ.

Разом з 4-м Українським фронтом, здійснивши Нікопольсько-Криворізьку операцію 1944 р., вийшли на р. Інгулець, звідки в березні–квітні розгорнули наступ в миколаївсько-одеському напрямку, провівши послідовно Березнеговато-Снігірівську і Одеську операції.

В серпні 1944 р. фронт брав участь в Ясько-Кишенівській стратегічній операції. 8 вересня війська фронту вступили на територію Болгарії і на кінець місяця звільнили її. 28 вересня — 20 жовтня 1944 р. у взаємодії з Народно-визвольною армією Югославії при участі військ Вітчизняного фронту Болгарії були звільнені столиця Югославії місто Бєлград і більша частина Сербії.

У жовтні 1944 р. — лютому 1945 р. фронт частиною сил брав участь в Будапештській стратегічній операції. Його війська форсували Дунай і захопили плацдарм на правому березі річки. В січні 1945 р. вони відбили контрудари ворога, якими вермахт намагався розблокувати оточене в Будапешті угруповання. Успішне завершення цієї операції дозволило розпочати Віденську стратегічну операцію.

Командувачі фронтом:
• генерал армії Малиновський Р. Я. (жовтень 1943 р. — травень 1944 р.);
• генерал армії, з вересня 1944 р. Маршал Радянського Союзу Толбухін Ф. І. (травень 1944 р. — до кінця війни).




4-ий Український фронт

4-ий Український фронт першого формування був створений 20 жовтня 1943 р. на підставі директиви Ставки ВГК від 16 жовтня 1943 р. шляхом перейменування Південного фронту. Включав 2-гу і 3-тю гвардійські, 5-ту ударну, 28-му, 44-ту, 51-шу і 8-му повітряну армії.

Наприкінці жовтня — на початку листопада 1943 р. війська фронту завершили Мелітопольську операцію. В січні-лютому 1944 р. взяли участь у Нікопольсько-Криворізькій операції. У квітні–травні 1944 р. війська фронту провели Кримську стратегічну операцію.

31 травня 1944 р. директивою Ставки ВГК від 16 травня1944 р. 4-й Український фронт був розформований.

Командувач фронтом:
• генерал армії Толбухін Ф.І. (жовтень 1943 р. — травень 1944 р.).

4-ий Український фронт другого формування був створений 5 серпня 1944 р. на підставі директиви Ставки ВГК від 30 липня 1944 р. До його складу увійшли 1-ша гвардійська, 18-та і 8-ма повітряна армії. Згодом до його складу в різний час входили 38-ма і 60-та армії.

У вересні–жовтні 1944 р. війська фронту у взаємодії з 1-м Українським брали участь у Східно-Карпатській стратегічній операції. В січні–лютому 1945 р. війська фронту провели Західно-Карпатську стратегічну операцію.

В березні — на початку травня війська фронту очистили від загарбників Моравсько-Остравський промисловий район і брали участь у Празькій стратегічній операції. 25 серпня 1945 р. на підставі наказу НКО СРСР від 9 липня 1945 р. фронт був розформований.

Командувачі фронтом:
• генерал-полковник, з жовтня 1944 р. генерал армії Петров І. Ю. (серпень 1944 р. — березень 1945 р.);
• генерал армії Єрьоменко А. І. (березень 1945 р. — до кінця війни).




Київська наступальна операція (3–13 листопада 1943 р.)
Операція військ 1-го Українського фронту (генерал армії Ватутін М. Ф.) — частина битви за Дніпро. В її результаті звільнено Київ і в його районі на правому березі Дніпра створено стратегічний плацдарм глибиною до 150 км. Радянські війська розгромили 12 піхотних, 2 танкові та 1 моторизовану дивізії ворога, знищили та захопили близько 1200 гармат і мінометів, 600 танків і штурмових гармат, 90 літаків, близько 2 тис. автомобілів.

Житомирсько-Бердичівська операція (24 грудня 1943 р. — 14 січня 1944 р.)
Наступальна операція військ 1-го Українського фронту (генерал армії Ватутін М. Ф.) — частина стратегічного наступу радянських військ на Правобережній Україні у 1943–1944 рр. В ході наступу радянські війська просунулися територією шириною 700 км на 80–200 км в глибину, майже повністю звільнили Київську і Житомирську області, декілька районів Вінницької і Рівненської областей, розгромили 6 ворожих дивізій.

Кіровоградська операція (1-16 січня 1944 р.)
Наступальна операція військ 2-го Українського фронту (генерал армії Конєв І. С.) — частина стратегічного наступу радянських військ на Правобережній Україні у 1943–1944 рр. Військами фронту було розгромлене кіровоградське угруповання ворога, радянська армія просунулася на захід на 40–50 км.

Корсунь-Шевченківська операція (24 січня — 17 лютого 1944 р.)
Наступальна операція військ 1-го і 2-го Українських фронтів (генерал армії Ватутін М. Ф., генерал армії Конєв І. С.) проведена з метою знищення корсунь-шевченківського угруповання ворога, частина стратегічного наступу радянських військ на Правобережній Україні у 1943–1944 рр. У «котлі» під Корсунем-Шевченківським до ранку 17 лютого оточені частини вермахту були знищені. На полі битви ворог втратив 55 тис. вбитими, понад 18 тис. німецьких вояків здалися в полон.

Нікопольсько-Криворізька операція (30 січня — 29 лютого 1944 р.)
Наступальна операція військ 3-го і 4-го Українських фронтів (генерал армії Малиновський Р.Я., генерал армії Толбухін Ф.І.). В запеклих боях радянські війська розгромили 12 дивізій ворога, зокрема 3 танкові і 1 моторизовану, були створені сприятливі умови для звільнення Криму і наступу у миколаївсько-одеському напрямку.

Умансько-Ботошанська операція (5 березня — 17 квітня 1944 р.)
Наступальна операція військ 2-го Українського фронту (Маршал Радянського Союзу Конєв І. С.). В ході операції була розгромлена 8-ма армія, а також частково 1-ша танкова армія вермахту, розчленований фронт групи армій «Південь», 10 дивізій ворога втратили 50–75% особового складу і майже все важке озброєння. Війська 2-го Українського просунулися вперед на 200–250 км, звільнили значну територію Правобережної України і Молдавії, вийшли в північно-східні райони Румунії. В умовах весняного паводку і бездоріжжя війська послідовно, з ходу, форсували 6 річок — Гірський Тікич, Південний Буг, Дністер, Реут, Прут, Серет, звільнили міста Умань, Вапнярку, Первомай, Ботошани та інші.

Березнегувато-Снігурівська операція (6-18 березня 1944 р.)
Наступальна операція військ 3-го Українського фронту (генерал армії Малиновський Р.Я.). Операція полягала у наступі в Миколаївсько-Одеському напрямку з метою розгрому противника між річками Інгулець та Південний Буг. Після запеклих боїв радянським військам вдалося розділити фронт оборони німецьких військ, водночас зайнявши позиції південніше села Снігурівка, щоб запобігти відступові головних сил ворога. Опинившись у районі Березнегувате — Снігурівка під загрозою оточення, противник залишив значну частину бойової техніки і прорвався за Південний Буг у напрямку Миколаєва. За 13 днів боїв війська 3-го Українського фронту просунулися в полосі шириною близько 200 км на глибину до 140 км.

Одеська операція (26 березня -14 квітня 1944 р.)
Наступальна операція військ 3-го Українського фронту (генерал армії Малиновський Р. Я.) за підтримки сил Чорноморського флоту. В результаті операції війська фронту у взаємодії з 2-м Українським фронтом (Маршал Радянського Союзу Конєв І. С.) завдали значних втрат 6-й німецькій і 3-й румунській арміям, звільнили Миколаївську і Одеську області, значну частину Молдавії.

Кримська операція (8 квітня -12 травня 1944 р.)
Наступальна операція військ 4-го Українського фронту (генерал армії Толбухін Ф. І.) і Окремої Приморської армії, проведена у взаємодії з Чорноморським флотом і Азовською військовою флотилією з метою звільнення Криму. Операція завершилася повним розгромом 17-ї німецької армії. Її втрати тільки на суходолі склали 100 тис. чол., зокрема, в полон здалося 61 580 вояків вермахту та його сателітів. 126 радянських воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Львівсько-Сандомирська операція (13 липня — 29 серпня 1944 р.)
Стратегічна наступальна операція, проведена військами 1-го Українського фронту (Маршал Радянського Союзу Конєв І. С.). В результаті операції було розгромлено групу армій «Північна Україна» (з 56 дивізій розгромлені 32 і знищені 8), разом із військами 4-го Українського фронту (генерал-полковник Петров І.Ю.) частини та з’єднання 1-го Українського звільнили західні області України, а у взаємодії з 1-м Білоруським — південно-східні райони Польщі, захопили на західному березі Вісли потужний плацдарм. 160 бійців та командирів 1-го Українського фронту були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, в їх числі і сам командувач фронтом.

Ясько-Кишинівська операція (20-29 серпня 1944 р.)
Стратегічна наступальна операція військ 2-го і 3-го Українських фронтів (генерал армії Малиновський Р.Я., генерал армії Толбухін Ф.І.) проведена у взаємодії з Чорноморським флотом і Дунайською військовою флотилією. В результаті наступу радянські війська розгромили групу армій «Південна Україна», знищили 22 ворожі дивізії, розбили майже всі румунські дивізії, що перебували на фронті, захопили 208,6 тис. полонених (в їх числі 25 генералів).

Східно-Карпатська операція (8 вересня — 28 жовтня 1944 р.)
Стратегічна наступальна операція військ 1-го і 4-го Українських фронтів (маршал Радянського Союзу Конєв І. С., генерал-полковник, а з 26 жовтня — генерал армії Петров І. Ю.), проведена з метою розгрому німецьких військ у Східних Карпатах і надання допомоги національному повстанню в Словаччині. В ході операції було розгромлено 5 і знищено 1 ворожу дивізії, захоплено 31 360 полонених, 912 гармат і мінометів, 40 танків і штурмових гармат. Ворог змушений був перекинути в Карпати з інших ділянок фронту 15 дивізій. Радянські війська завершили видворення ворога із західних областей України, звільнили Закарпатську Україну і частину Східної Словаччини.

Карпатсько-Дуклінська операція (8 вересня — 28 жовтня 1944 р.)
Наступальна операція військ лівого крила 1-го і частини сил 4-го Українських фронтів була частиною стратегічної Східно-Карпатська операції. Ворог втратив 52 тис. чол. убитими та пораненими, 837 гармат і мінометів, 185 танків і штурмових гармат, іншу бойову техніку.

Карпатсько-Ужгородська операція (9 вересня — 28 жовтня 1944 р.)
Наступальна операція військ 4-го Українського фронту проводилася як складова частина стратегічної Східно-Карпатської операції. В запеклих боях війська фронту завдали важких втрат частині військ 1-ї танкової армії вермахту, розгромили 1-шу угорську армію, звільнили Закарпатську Україну і частину Словаччини, що забезпечило розвиток наступу на будапештському напрямку.




Бєлградська операція (28 вересня — 20 жовтня 1944 р.)
Наступальна операція військ 3-го Українського фронту (маршал Радянського Союзу Толбухін Ф. І.), Народної визвольної армії Югославії та військ Вітчизняного фронту Болгарії. В ході операції була розгромлена армійська група «Сербія». Це позбавило німецько-фашистське командування можливості відводити на північ зручними комунікаціями уздовж рік Південна Морава і Морава свої війська із групи армій «Е». Звільнення Сербії, включно з Бєлградом, забезпечило сприятливі умови для дій південного флангу угруповання радянських військ, що наступали в будапештському напрямку.

Дебреценська операція (6–28 жовтня 1944 р.)
Наступальна операція військ 2-го Українського фронту (Маршал Радянського Союзу Малиновський Р. Я.) була проведена на території Угорщини і Румунії. В результаті напружених боїв, в ході яких був відбитий контрудар трьох армійських і одного танкового корпусів ворога, в районі Н’їредьхазі, війська фронту завдали важкої поразки групі армій «Південь» і до 28 жовтня просунулись вперед від 130 до 275 км, захопили на Тисі, південніше м. Сольнок, великий оперативний плацдарм і створили сприятливі умови для розгрому ворога в районі Будапешта. Було розбито 10 із 32 ворожих дивізій, взято в полон більше 42 тис. чол., знищено та захоплено більше 1 тис. танків і штурмових гармат, 2330 гармат і мінометів, 800 літаків люфтваффе.

Нижньосілезька операція (6–10 жовтня 1944 р.)
Наступальна операція військ 1-го Українського фронту (Маршал Радянського Союзу Конєв І. С.). В результаті операції війська 1-го Українського фронту, прорвавши оборону противника в 250-км смузі, завдали серйозної поразки 4-й танковій і 17-й польовій арміям вермахту, просунувшись правим крилом більше ніж на 100 км, оволоділи Нижньою Сілезією — важливим військово-промисловим районом Німеччини.

Будапештська операція (29 жовтня 1944 р. — 13 лютого 1945 р.)
Стратегічна наступальна операція військ 2-го і частини сил 3-го Українських фронтів (Маршал Радянського Союзу Малиновський Р.Я., Маршал Радянського Союзу Толбухін Ф.І.). З 27 грудня 1944 р. по 13 лютого 1945 р. бої за Будапешт вела спеціально створена Будапештська група військ (3-й стрілецький корпус, 9-та артилерійська бригада зі складу 2-го Українського фронту, командувач групи — генерал-лейтенант Афонін І. М., потім — генерал-лейтенант Манагаров І. М.) за участі угорських добровольців. Бої завершилися ліквідацією 188 тис. ворожих військ і звільненням Будапешта.

Вісло-Одерська операція (12 січня — 3 лютого 1945 р.)
Стратегічна наступальна операція військ 1-го Білоруського і 1-го Українського фронтів (Маршал Радянського Союзу Конєв І. С.), проведена за підтримки військ лівого крила 2-го Білоруського і правого крила 4-го Українського фронтів (генерал армії Петров І.Ю.). В результаті операції радянські війська за участю 1-ї армії Війська Польського і польських партизанів звільнили західні і південні райони Польщі, зокрема Варшаву, і вийшли на територію фашистської Німеччини, розгромили 25 і повністю знищили 35 ворожих дивізій, захопили 147,4 тис. полонених, близько 14 тис. гармат і мінометів, майже 1,4 тис. танків і штурмових гармат.

Західно-Карпатська операція (12 січня -18 лютого 1945 р.)
Стратегічна наступальна операція військ 4-го (генерал армії Петров І.Ю.) і основних сил 2-го Українських фронтів (Маршал Радянського Союзу Малиновський Р.Я.). Військами фронтів звільнено більшу частину території Словаччини і південні райони Польщі. Вийшовши в районах верхньої течії Вісли, війська 4-го Українського сприяли розгрому військами 1-го Українського фронту угруповання в Сілезії. Були створені умови для подальшого наступу з метою оволодіння Моравсько-Остравським промисловим районом. Розгромлені 17 ворожих дивізій і 1 бригада. Німці втратили велику кількість солдатів і офіцерів, близько 2300 гармат і мінометів, 320 танків і штурмових гармат, 65 літаків.

Балатонська оборонна операція (1-15 березня 1945 р.)
Оборонна операція військ 3-го Українського фронту (Маршал Радянського Союзу Толбухін Ф.І.). Проводилася за участю 1-ї Болгарської та 3-ї Югославської армій в районі озера Балатон (Угорщина) з метою відсічі контрнаступу німецьких військ. Ворог зосередив 31 дивізію (в т. ч. 11 танкових), 5 бойових груп, моторизовану бригаду, 4 бригади штурмових гармат групи армій «Південь» (генерал піхоти О. Вєлєр) і армійський корпус групи армій «Е». Війська 3-го Українського фронту переважали ворога в артилерії в 1,2 рази, але поступалися йому в танках і САУ в 2,1 рази. По піхоті та авіації сили були приблизно рівними. В результаті 10-денних кровопролитних боїв противнику ціною великих втрат (більше 40 тис. чол. убитими та пораненими, близько 500 танків і штурмових гармат, 300 гармат і мінометів, 200 літаків вдалося вклинитися в оборону радянських військ південніше озера Вєлєнце лише на 12 км, а західніше каналу Шарвіз — до 30 км. На допоміжних напрямках — на 6–8 км. Широкий маневр резервами і артилерією, стійкість радянських частин звели нанівець зусилля ворога. 15 березня німецький наступ припинився, а вже наступного дня радянські війська почали Віденську операцію.

Моравсько-Остравська операція (10 березня — 5 травня 1945 р.)
Наступальна операція військ 4-го Українського фронту (генерал армії Петров І.Ю., з 26 березня — генерал армії Єрьоменко А.І.) проведена з метою розгрому армійської групи «Хейнріци» (з 22 березня — 1-а танкова армія) і оволодіння Моравсько-Остравським промисловим районом. В ході операції війська фронту завдали ворогу поразки і досягли мети. Водночас були створені передумови для подальшого наступу в центральну частину Чехословаччини.




Віденська операція (16 березня -15 квітня 1945 р.)
Стратегічна наступальна операція військ 3-го і лівого крила 2-го Українських фронтів (Маршал Радянського Союзу Толбухін Ф.І., Маршал Радянського Союзу Малиновський Р.Я.). Мала за мету завершення розгрому німецько-фашистських військ в західній Угорщині і звільнення столиці Австрії — Відня. Війська фронтів розгромили 32 дивізії ворога, взяли в полон понад 130 тис. ворожих солдатів і офіцерів, захопили і знищили більше 1300 танків і штурмових гармат, 2250 польових гармат іншу бойову техніку.

Братиславсько-Брновська операція (25 березня — 5 травня 1945 р.)
Наступальна операція військ 2-го Українського фронту (Маршал Радянського Союзу Малиновський Р.Я.) проведена задля розгрому угруповання ворога в районі Братислави, Брно і завершення звільнення Словаччини. Війська 2-го Українського фронту пройшли з боями 200 км і розгромили 9 ворожих дивізій. Спільні удари військ 2-го і 3-го Українських фронтів (останній проводив Віденську операцію) привели до краху всього південного флангу німецько-фашистських військ.

Берлінська операція (16 квітня — 8 травня 1945 р.)
Завершальна стратегічна наступальна операція, проведена сумісно військами 1-го і 2-го Білоруських та 1-го Українського фронтів (Маршал Радянського Союзу Конєв І. С.). Більше 600 учасників Берлінської операції стали Героями Радянського Союзу, а 13 воїнів було нагороджено другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.
Tags: military, ypcp, Вторая Мировая, сам собі увіф, історія
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments