Steadfast Tin Soldier (joanerges) wrote,
Steadfast Tin Soldier
joanerges

Зигзаги долі на зламі двох світів - 4


Ірена Андерс на Монте-Кассіно, 12 травня 2007 р. (фото з Вікіпедії)

Вчора у Лондоні у віці 90 років спочила у Бозі Ірена Рената Андерс, вдова генерала Андерса, головнокомандувача Польських Збройних Сил на Заході у 1944-45 рр. Ірена народилася 12 травня 1920 р. в Брунталі (тоді ще Фрудентал) біля Олмоуца у чеській Сілезії. Її батько – українець, греко-католицький священик Микола Яросевич. Мати походила з польської шляхти. З 1926 р. родина мешкає у Львові, тут дівчинка навчається співу та грі на фортепіано у Польському музичному товаристві. За словами самої Ірени вона зростала в родині, де культивувалися мистецькі традиції. Мати чудово грала на фортепіано, музикантом був дядько. Навчання Ірени у Львівському інституті музики (фактично – у консерваторії) перервалося з вибухом німецько-польської війни у 1939 р.

У 1940 р. у Львові з польських митців, як місцевих, так і тих, що втекли з територій, окупованих німцями, створили чотири колективи, які мали пропагувати польське мистецтво по всій країні – від Одеси та Сибіру. До одного з них потрапила й Ірена, яка обрала собі псевдонім Рената Богданьська. Під час Другої світової разом з ансамблем Генріка Варса мала численні виступи в СРСР (згадувала про ці поїздки як про вкрай тяжке випробування, передусім через погане харчування). Відтак виступала у створеному в 1942 р. ансамблі-театрі «Польський парад» для вояків 2-го Польського корпусу (т.зв. армія Андерса, сформована в Радянському Союзі). Разом з ними пройшла шлях від Бузулуку через Іран, Ірак, Палестину та Єгипет аж до Італії. Мала звання поручника Війська Польського.

Ірена була першою дружиною Гвідона Боруцького, польського актора та музиканта єврейського походження. Разом з ним після битви на Монте-Кассіно виступила з ансамблем на цій горі, вперше заспівавши одну з найпопулярніших польських пісень – «Червоні маки на Монте-Кассіно замість роси п'ють польську кров». У 1946 р. Ірена знялася у двох фільмах – польському «Велика дорога» (знятий Відділом культури і преси 2-го Польського корпусу) та італійському «Незнайомець з Сан-Маріо» (разом з Анною Маньяні та Вітторо де Сікі).



Візит генерала Андерса до польської редакції Радіо «Вільна Європа». Ірена – друга справа, поруч з нею – дочка Анна, наступний – Владислав Андерс (фото з Національного цифрового архіву Польщі)


Після війни оселилася у Великій Британії, у 1948 р. стала другою дружиною Владислава Андерса (йому було вже 56 років), у них народилася донька Анна-Марія. Здобула широку популярність серед польської еміграції як співачка. Виступала у Британії, Франції та Ізраїлі. Для Бі-Бі-Сі та Радіо «Вільна Європа» записала біля тисячі пісень, десь сто з них вийшли на платівках. Після смерті чоловіка у 1970 р. активно опікувалася збереженням пам'яті про нього.

Голова товариства «Польське вогнище» у Великій Британії, в приміщенні якого Ірена неодноразово виступала, Анджей Моравіч так згадує про неї: «Вона була вродливою та діяльною жінкою. Сповнена доброти та стилю. Мала досконалі манери. При цьому була сердечною та впевнено йшла по життю». Знайомі згадують як її чарівний незабутній голос, так і надзвичайну сердечність та приязність.

Анекдот з полковником
Історія сталася у «Польському вогнищі», куди Андерс часто приходив з дружиною. Під час різдвяної вечірки гості вишикувалися в чергу для вітання з почесними гостями. Один екс-полковник, привітавши Ірену від імені свого полку, знову став у чергу. «Але ж Ви вже привітали», - сказала вона здивовано. «Так, - відповів полковник. – Привітав Вас від усього полку, а зараз Вас поцілую індивідуально».



Конкурс на диктора Радіо «Вільна Європа». Ірена Андерс – шоста справа (фото з Національного цифрового архіву Польщі)


За визначні заслуги для незалежності Польщі та громадську діяльність у 2007 р. Ірену Андерс нагородили Командорським хрестом ордена Відродження Польщі. У 2008 р. вона отримала звання капітана Війська Польського. У 2010 р. вона увійшла до почесного комітету підтримки кандидатури Броніслава Комаровського, який претендував від партії «Громадянська платформа» на президентське крісло. Про неї в Польщі було знято два документальні фільми – «Рената Богданьська-Андерс» (1994) та «Сеанс» (2003, про зйомки «Великої дороги»).



Ірена Андерс у своєму лондонському помешканні (фото з сайту «Газети Виборчої»)
Tags: unknownukrainians, Вторая Мировая, Польща, метафізика, музика, історія
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment