?

Log in

No account? Create an account
 
 
21 листопада 2012 @ 18:18
Михайло Бойчук: людина і творчість  
Документи ЦДАМЛМ України, з сайту Держархівслужби


М. Л. Бойчук. 1930-і рр.


М. Л. Бойчук (сидить у центрі) з Х. Шрамм, М. Касперовичем, Т. Налепінським, С. Бодуен-де-Куртене, майбутньою дружиною Софією Налепінською, С. Седню (Сегно), Я. Леваковською в Парижі. 1910 р.


Обкладинка видання повісті І. Я. Франка «Великий шум» (Черкаси, видавництво «Сіяч»), виготовлена у майстерні М. Л. Бойчука. 1918 р.


Фундатори Української Академії мистецтв М. Л. Бойчук (ІІ ряд, 1-й праворуч), А. А. Маневич, О. О. Мурашко, Ф. Г. Кричевський, М. С. Грушевський, І. М. Стешенко, М. Г. Бурачек, Г. І. Нарбут, В. Г. Кричевський. Кін. 1917 р.


Графічний портрет В. І. Леніна (1919 р.)


М. Л. Бойчук. Екслібрис. [1920-і].


М. Л. Бойчук, А. М. Іванова. «Сім’я». Фреска у Селянському санаторії ім. ВУЦВК на Хаджибеївському лимані поблизу Одеси. 1928 р.


М. Л. Бойчук. Фрески Харківського Червонозаводського театру. Поч. 1930-х рр.
[зверніть увагу на замарані на фото зеленими чорнилами портрети невідомих вождів – Joanerges]




М. Л. Бойчук, К. В. Гвоздик. «Свято врожаю». Ескіз розпису Харківського Червонозаводського театру. 1932–1933 рр.


М. Л. Бойчук «Свято врожаю». Розпис Харківського Червонозаводського театру. 1932–1935 рр.


Запрошення на літературно-мистецький вечір «Вчитель та учень» до ювілеїв М. Л. Бойчука та І. І. Падалки, організований Добровільним товариством любителів книги УРСР. 20 січня 1984 р.


Буклет вечора пам’яті М. Л. Бойчука у Великому залі Київського Будинку художника. 11 грудня 1987 р.


Михайло Львович Бойчук – видатний український художник-монументаліст, графік, фундатор потужної школи художників-бойчукістів. Народився 30 жовтня 1882 р. в с. Романівка (нині Теребовлянський р-н Тернопільської обл.) в сім’ї незаможного селянина. У 1898 р. переїхав до Львова. Отримавши матеріальну допомогу від Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка та митрополита А. Шептицького, у 1899–1905 рр. навчався у Віденській академії. Згодом продовжив навчання в Краківській академії мистецтв у відомого польського живописця Леона Вичулковського, був активним учасником виставок у Кракові та Львові. Протягом 1906-1907 рр. навчався в Мюнхенській академії.

У 1907 р. М. Л. Бойчук переїхав до Парижа, де жив до 1910 р. Протягом цих років брав активну участь у художньому житті французької столиці, об’єднав навколо себе групу художників, які прагнули відродити традиції середньовічного мистецтва. М. Л. Бойчук заглиблювався у вивчення давнього українського народного мистецтва, демонстрував свої роботи на численних виставках, створив власну мистецьку школу (М. Касперович, С. Налепінська та ін.), прагнув відродження українського мистецтва, яке мало б спиратися на художню спадщину Київської Русі.

У 1910–1911 рр. М. Л. Бойчук подорожував по Італії, де найсильніше враження на нього справило мистецтво італійського проторенесансу. Після цієї поїздки повернувся на батьківщину, працював над монументальними розписами у Львові, провів разом зі своєю дружиною Софією Налепінською реставраційні роботи ікон та розписів старих церков (1912–1914 рр.).

У 1912 р. Російське археологічне товариство запросило художника зайнятися реставрацією старих церковних розписів. Наступні два роки працював у Росії. На початку Першої світової війни (1914 р.) його як австрійського підданого було вислано на Урал. У 1917 р. оселився у Києві, став одним із професорів-фундаторів Української Академії мистецтв, на базі якої у 1924 р. було створено Київський державний художній інститут. Працював як реставратор Софійського собору, Музею Свято-Успенського монастиря. Відіграв видатну роль у заснуванні й розбудові вищої мистецької освіти в Україні.

У 1925 р. став членом Академії революційного мистецтва України. М. Л. Бойчук – художник-новатор, піонер українського монументального мистецтва. Серед його учнів – Т. Л. Бойчук (рідний брат майстра), А. М. Іванова, С. Г. Колос, І. В. Липківський, О. Т. Павленко, І. І. Падалка, В. Ф. Седляр, М. А. Рокицький, О. В. Мизін та ін.

У 1930-1932 рр. викладав на кафедрі композиції в Ленінградській Академії мистецтв. Останні розписи М. Л. Бойчука – це Харківський Червонозаводський театр, де майстер працював разом з великою групою художників.

25 листопада 1936 р. заарештований за звинуваченням в українському буржуазному націоналізмі й керівництві терористичною організацією. 13 липня 1937 р. М. Л. Бойчук був розстріляний, а більшість його творів - знищені. Разом з ним загинули його учні й послідовники І. І. Падалка, В. Ф. Седляр, дружина С. О. Налепінська-Бойчук. Реабілітований у 1956 р.
 
 
Дислокація: там само
 
 
 
Максим Голубевcarabaas on 21 листопада 2012 18:36 (UTC)
Дякую!
Steadfast Tin Soldier: ukrainianjoanerges on 21 листопада 2012 20:53 (UTC)
Будь-ласка
gloria_magloria_ma on 21 листопада 2012 19:15 (UTC)
дякую, що згадали
Steadfast Tin Soldier: ukrainianjoanerges on 21 листопада 2012 20:54 (UTC)
Будь-ласка
dlookdlook on 21 листопада 2012 19:40 (UTC)
Оооо, дуже дякую, нарешті матиму нормальні портрет та репродукції творів.
Steadfast Tin Soldier: ukrainianjoanerges on 21 листопада 2012 20:54 (UTC)
Будь-ласка
hogo_czhogo_cz on 21 листопада 2012 21:47 (UTC)
Гарно.