Steadfast Tin Soldier (joanerges) wrote,
Steadfast Tin Soldier
joanerges

Українці: розселення станом на 1919 р.

Джерело: Максимов А.Н. Какие народы живут в России. Справочное издание. – М.: Издание Т-ва «Кооперативное Издательство, 1919». – 126 с.

Ремарка від Joanerges’а: як відомо, «російський лібералізм завершується на українському питанні» ©

Автор цитованої праці дещо лукавить, говорячи про відсутність популярності ідей окремішності українців та незалежності України серед широкого загалу. Усе ж таки книга видана вже у 1919 р., у той той самий – скривавлений, грізний, страшний, посічений та пошматований рік. На той момент вже написано, пролито і вистріляно стільки з цього приводу, що московському вченому залишається лише розмито, кількома штрихами і доволі туманно робити висновки. Останній ж акцент цікавий вже самим своїм фактом: мовляв, якщо вже дійде до незалежності України, то треба вирішувати щодо кожної території залежно від внеску кожної з націй в її освоєнні. Тобто автор фактично визнає високий рівень ймовірності сценарію з незалежністю України (попри свої ж зауваження, що ідея ця популярна лише серед малочисельної інтелегенції) й поспішає висунути аргумент для майбутнього обмеження її території… З іншого боку, загалом цікавою є концентрована фіксація географії розселення українців на той час.















NB Оцифровано з просвітницькою метою в рамках проекту «Архів партії». Авторські права визначаються згідно з відповідним законодавством. Точка зору автора може не співпадати з думкою власника даного ЖЖ.


Про автора з Вікіпедії:
Александр Николаевич Максимов (1872—1941) — российский этнолог конца XIX и начала XX века, один из крупнейших теоретиков в области истории первобытного общества. Родился в Орле в семье священника. После окончания Орловской гимназии поступил в Московский университет. Курс не закончил, так как за принадлежность к нелегальной революционной партии был арестован и сослан на 3 года в Архангельскую губернию. В ссылке заинтересовался этнографией. С 1898 года регулярно публиковался в «Этнографическом обозрении». В 1899 году вступил в Общество любителей естествознания, антропологии и этнографии; с 1911 года — товарищ председателя этнографического отдела, с 1924 года — председатель отдела. Кроме того, публиковал статьи по этнографии и этнологии в Энциклопедическом словаре «Гранат». После революции 1905 года принимал активное участие в политической жизни Российской империи. Наряду с Н. Ф. Анненским и П. Н. Милюковым являлся лидером либерального движения земцев-конституционалистов. В 1906 году по поручению ЦК партии конституционных демократов разработал совместно с Ф. Ф. Кокошкиным и С. А. Муромцевым проект избирательного закона. Входил в редколлегию газеты «Речь» — печатного органа партии конституционных демократов. После революции жил в Москве. 1918—1922 — Профессор Переднеазиатского института (позднее Института Востоковедения). 1919—1930 — Профессор Московского государственного университета по кафедре этнографии. Уволен из университета в 1930 году по политическим мотивам. После увольнения продолжил научную и литературную деятельность. С 1919 года и до последних лет жизни работал в библиографическом отделе Румянцевского музея (позднее Библиотека им. В. И. Ленина).


Tags: unknownukrainians, Україна, архів партії, історія
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 11 comments