?

Log in

No account? Create an account
 
 
02 травня 2006 @ 14:08
 
ЛІТОПИС УПА. ТОМ 24
ІДЕЯ І ЧИН. Орган Проводу ОУН, 1942-1946. Передрук підпільного журналу / Редакція: Юрій Маївський і Євген Штендера. – Торонто-Львів: Видавництво Літопис УПА, 1995-1996. – 590 с.


Мирослав Прокоп. ЖУРНАЛ «ІДЕЯ І ЧИН» (Інформація та оцінки редактора)

{21}
Якщо йдеться про ставлення до національних меншостей України, то в статтях і офіційних документах, друкованих у журналі Ідея і чин, постійно наголошувано принцип рівности всіх громадян України, незалежно від національности, при чому М. В. Вировий і О. С. Садовий говорять про росіян і поляків на Україні. У статті О. І. Степанова проблема меншостей поставлена в ширшу площину всіх меншостей узагалі, дарма що в його статті мова про найменшу чеську громаду на Волині, яку, до речі, він іменем не називає. У той же самий час немає в журналі Ідея і чин статтів про численніші меншості, як про білорусів, молдаван, болгар, греків і євреїв. А втім, зокрема ситуація, в якій була єврейська меншість на Україні, себто ті майже три мільйони євреїв, які до війни жили на українській території, — вимагала, щоб український визвольний рух виразно з'ясував своє поставлення до німецького геноциду єврейського населення. Але такого з'ясування не було. Мовчав також журнал Ідея і чин.

Тут не місце ширше аналізувати причини, чому так сталося. Тим то доводиться тільки вказати зовсім коротко на деякі з них. Поперше, не тільки євреїв чи інші національні меншості, але також українців німецькі окупанти призначали на ступневе знищування або, в кращому разі, на перетворення їх у колоніяльних рабів, які мали зробити місце для поселення німецької раси. В такій межовій ситуації кожен народ думав насамперед сам про себе. Німці часто нищили окремих українців, які з різних мотивів рятували євреїв. У публічних повідомленнях німецької влади — Bekanntmachungen, у яких проголошувалися списки розстріляних осіб та де подавалися причини засуду й називали національність тих жертв, часто при прізвищах українців можна було прочитати — Fur Judenbegunstigung (за сприяння євреям) або — Fur Judenbeherbergung (за переховування євреїв). Відомо теж, що з доручення митрополита Андрея Шептицького українські монахи і священики рятували сотні євреїв, рискуючи власним життям. Подруге, ті єврейські діячі, які збереглися при житті принаймні в першій половині німецької окупації України, не шукали зв'язків з українцями та не виявляли ніякого заінтересування долею українського народу, на землі якого вони жили протягом віків. А в той час, себто вже у перших місяцях німецької окупації України 1941 р., німці виморили голодом або вистріляли тисячі українських полонених радянської армії і провели погром діячів українського визвольного руху. Потрете, в ментальності окремих кіл української суспільности, на жаль, зберігся тоді стереотип єврея як ентузіяста і навіть вислужника комуністичного режиму. Цей стереотип утворився зокрема в наслідок відомої непропорційної участи осіб єврейського роду в керівних колах партії та в органах НКВД у міжвоєнний період, дарма що в тих колах і органах служили також інші національності, враз із українцями. Це дуже шкідливий для обох народів стереотип, так само,

{22}
як шкідливий є наочний досі серед частини єврейської суспільности стереотип українців як нібито народу антисемітів, А все таки, та байдужість, яку Провід ОУН чи інші українські політичні чинники виявили під час німецької окупації України у відношенні до національних меншостей, була великим занедбанням. Це відноситься зокрема до свреїв, яких німці намагалися поголовно знищити як расу І тому ця їхня трагедія вимагала рішучого осуду з боку українських діячів.