?

Log in

No account? Create an account
 
 
23 квітня 2009 @ 14:19
«Орден подано, Ваша Високоповажносте...!»  
Феномен посадових титулів спільників іноземних держав у нагородній практиці сучасної України здатний здивувати кого завгодно

Автор:
Максим Царенко (Вінниця)
Джерело: журнал «Нумізматика і фалеристика» № 1 за 2009 р.

Формування системи нагород незалежної України, визначення основних принципів нагородної політики відбувалося і відбувається під впливом багатьох чинників: радянського досвіду, сучасної світової практики та, в першу чергу, особистих вподобань вітчизняних урядовців. Останнє нерідко спричиняє доволі курйозні ситуації, які, зазвичай, не додають авторитету нашій державі. На відміну від дизайну орденських знаків, доцільності тих чи інших нагороджень, тема вживання посадових титулів у нагородних документах практично не обговорювалася, хоча аналіз цього питання дає результати, над якими варто замислитися. Для вивчення проблеми достатньо обмежитися лише текстами Указів Президента України (надалі - УПУ) про нагородження глав іноземних держав (грамоти, орденські книжки, клопотання, подання, реєстраційні картки ми свідомо лишаємо поза увагою як документи непублічні).

Невдовзі після проголошення Незалежності очевидною стала необхідність створення системи нагород України, наближеної до певних стандартів і принципів європейської та світової практики. Одним з нововведень стало вживання почесних посадових титулів для вищих урядовців іноземних держав, запозичене, очевидно, з міжнародного дипломатичного протоколу.

Навряд чи варто принципово заперечувати доречність вживання титулу "Його Величність", коли йдеться про "Його Величність Короля Швеції Карла XVI Густава" (УПУ від 19.03.1999 р. №261/95), "Його Величність Короля Абдуллу Він Хуссейна - Короля Хашимітського Королівства Іорданія" ("Короля... Короля... Королівства" - так в УПУ від 23.04.2002 р. №366/2002) чи "Його Величність Хаджи Хассанала Болкіяха -Султана Брунея-Даруссалам" (УПУ від 07.03.2004 р. № 321/2004), відзначених орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня.


Зустріч Президента України Віктора Ющенка з Генеральним Секретарем Ради Євросоюзу Хав’єром Соланою. 19 жовтня 2006 року


У принципі, можна погодитися і з "її Величністю Королевою Швеції Сільвією" (УПУ від 22.03.1999 р. №272/95), і з "її Величністю Раджою Істері" (УПУ від 07.03.2004 р. № 320/2004), хоча, зрештою, Статут ордена князя Ярослава Мудрого передбачає нагородження І ступенем лише глав суверенних держав, а не їхніх дружин. Певне, останнє стало згодом очевидним, тож Раджу Істері відзначили "лише" орденом княгині Ольги І ступеня. Втім, треба зазначити, що першою іноземною громадянкою, яка отримала орден князя Ярослава Мудрого 1 ступеня, була дружина литовського президента "Пані" Алма Адамкене (УПУ від 05.11.1998 р. № 1213/98).

Друге українське нагородження восени 2008 р. зіграло над шведським королівським подружжям злий жарт: відповідно до УПУ від 29.09.2008 р. № 870/2008 «Його Величність Короля Швеції Карла XVI Густава» зробили першим кавалером щойно заснованого ордена Свободи (ніби для першого нагородження одним з найвищих орденів українців не вистачило), а «її Величність Королеву Сільвію» по УПУ від 29.09.2008 р. № 871/2008* нагородили орденом «За заслуги» І ступення (хоча, знову ж таки, вона не є ані главою суверенної держави, ані очільником уряду, ані міністром, - як того вимагає Статут ордена «За заслуги»).
* Тексти УПУ від 29,09.2008 р. № 870/2008, 871/2008 взяті з офіційного сайта Верховної Ради України. Офіційне Інтернет-представництво Президента України ці документи сором'язливо замовчує.

Цікаво, чим відзначатимуть шведського монарха і його дружину, коли щасливий володар штучних кристалів «Сваровські» (якими прикрашено знак ордена Свободи) забажає відвідати Україну втретє? Не виключено, що до титулів скандинавського вінценосця додасться і звання «Герой України»... На щастя, у випадку з іорданським королем вирішили на членів його численної родини не розпоро¬шуватися - закріплена Кораном полігамія у поєднанні з українською традицією дарувати дружинам очільників іноземних держав високі нагороди здатні швидко спустошити вітчизняну орденську скарбницю.

На відміну від коронованих осіб, доцільність вживання додаткових "почесно-посадових" титулів стосовно обраних президентів викликає глибокий сумнів. Якщо президенти держав, на відміну від "їх Величностей" королів та королев, в договорі про утворення Ради Європи (1992 р.) згадуються без додаткових титулів, то навіщо тулити "пани", "Поважні Пани", "Пані" чи "Високоповажності" поруч з іменами обраних (чи навіть призначених - міністрів, послів) урядовців в українських документах? Тим паче, що послідовності навіть у цій чиновницькій запопадливості годі й шукати. Але звернемося до першоджерел.

Чи не першим главою іноземної держави, нагородженим в Україні, став президент Узбекистану Іслам Карімов, прикрашений Почесною відзнакою Президента України. Чи вживалися в цьому випадку якісь додаткові титули, невідомо (УПУ від 25.08.1992 р. № 441 на офіційних урядових інтернет-сайтах відсутній). Наступним - серед іноземних очільників - кавалером Почесної відзнаки Президента України став "Його Високоповажність пан Оскар Луїджі Скальфаро", президент Італії (УПУ від 05.05.1995 р. № 347/95). Саме цей випадок вживання титулу "Його Високоповажність пан..." можна вважати першим в історії нагородної справи сучасної Української держави.

Абсолютною загадкою є шість наступних нагороджень орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня: президента Бразилії Фернандо Енріке Кардозу (25.10.1995 р.), президента Аргентини Карлоса Сауля Менема (27.10.1995 р.), президента Чилі Едуардо Руїса Тагле Фрея (30.10.1995 р.), голови КНР Цзянь Цземіня (02.12.1995 р.), президента Фінляндії Марті Ахтісаарі (10.01.1996 р.) та президента Індонезії Сухарто (01.04.1996 р.). Президентські Укази про ці нагородження відсутні у відомих автору джерелах, а наведені в тритомнику "Нагороди України: історія, факти, документи" дати відзначень** (без посилань на Укази) дають можливість зробити припущення: у закордонні турне Президент України Леонід Кучма прихоплював певну кількість орденських знаків та книжок, які й роздарював, не обтяжуючи себе оформленням дарунків Указами після повернення. Зрозуміло, за відсутності Указів з'ясувати формат титулів можливим не видається.
** У тритомнику "Нагороди України: історія, факти, документи" дату відзначення орденом князя Ярослава Мудрого 1 ст. індонезійського президента Сухарто- 01.04.1995 р. - вказано, вочевидь, помилково: ця нагорода була заснована лише 23.08.1995 р

Наступних шість років (1996—2002) панувала відносно стабільна "протокольна" запопадливість: "їх Високоповажностями Панами" йменували не те що президентів, а й міністрів, послів і єврочиновників різних рівнів. Менше пощастило аргентинським кавалерам ордена "За заслуги" ІІІ ступеня - губернатору штата Місьйонес "Поважному Пану" Пуерто Району Федеріко і депутату Національного Конгресу "Пані" Тогні ді Белі Адріану Леонор (УПУ від 15.08.1997 р. № 818/97). Втім, повернемося до лідерів держав...

Незалежна демократична Україна в ці роки визнала титул "Його Високоповажність Пан..." за такими кавалерами ордену князя Ярослава Мудрого І ступеня: президентом Кореї Ким Єн Самом (УПУ від 06.12.1996р. №1175/96); президентом Азербайджану Гейдаром Алірза огли Аліевим (УПУ від 20.03.1997 р. № 257/97); президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим (УПУ від 13.10.1997р. № 1148/97); президентом Узбекистану Ісламом Карімовим (УПУ від 17.02.1998 р. № 128/98); президентом Португалії Жорже Фернандо Бранко де Сампайо (УПУ від 10.04.1998р. №280/98); президентом Південно-Африканської Республіки Нельсоном Роліглагла Манделою (УПУ від 03.07.1998 р. №731/98); президентом Франції Жаком Шираком (УПУ від 02.09.1998р. №965/98); президентом Австрії Томасом Клестілем (УПУ від 13.10.1998р. №1133/98); президентом Литви Валдасом Адамкусом (УПУ від 05.11.1998 р. № 1212/98); президентом Грузії Едуардом Шеварднадзе (УПУ від 01.10.1999 р, № 1257/99); президентом Туркменістану Сапармуратом Ніязовим (УПУ від 18.02.2000р. №262/2000). Екс-президент Російської Федерації і кавалер ордена Ярослава Мудрого 1 ступеня Борис Єльцин, хоч і був визнаний "Паном", але, певно, через відставку "Його Високоповажністю" не йменувався (УПУ від 22.01.2000р. №90/2000).

З незрозумілих причин, в окремих випадках застосовувався варіант "Його Високоповажність пан...". Його "володарями" стали: голова Палестинської Національної Автономії Ясер Арафат (УПУ від 02.09.1999р. № 1101/99); президент Сирії Башар Аль-Асад (УПУ від 20.04.2002 р. № 362/2002); президент Лівану Еміль Джаміль Лахуд (УПУ від 22.04.2002 р. № 363/2002).

Будемо вважати, що пониження титулу з "Пана" до "пана" - лише випадковий збіг обставин, а не наслідок, м'яко кажучи, не зовсім дружніх стосунків цих арабських лідерів з Державою Ізраїль. Щодо Ясера Арафата, то його статус глави автономного утворення (а не суверенної держави) якось не узгоджується з положеннями Статуту ордена князя Ярослава Мудрого, тож його нагородження знаками І ступеня могло розцінюватися недоброзичливцями як фактичне визнання Президентом України повної незалежності Палестини. Та добре, що до нагородної політики України мало хто в світі ставиться серйозно, тож дипломатичного скандалу вдалося уникнути...


Зустріч Президента України Віктора Ющенка з Президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. 22 травня 2008 року


Але після квітня 2002 р. додатки "Пан" ("Пані", "пан") зникають з президентських указів про нагородження на довгих п'ять з половиною років. Порівнюючи хронологію призначень високопосадовців зі змінами в практиці застосування почесних титулів, можна висловити впевненість, що "Пани" чи просто "пани" стали на заваді саме Голові Адміністрації Президента України Віктору Медведчуку, який активно формував соціал-демократичний імідж, намагаючись домогтися прийняття своєї політичної партії - СДПУ(О) - до Соцінтерну. Щоправда, "Високопо-важності" скасовувати ніхто й не збирався.

Першим з державних очільників, кого високою українською нагородою відзначили, а титулом "Пан..." обійшли, став "Його Високоповажність" Муаммар Каддафі (УПУ від 11.10.2003 р. №1177/2003). Щоправда, "скромну" посаду "Лідер Великої Вересневої революції" і звання полковника за новоспеченим кавалером ордена князя Ярослава Мудрого І ступеня Україна (в особі її Президента) визнала.

Далі настала черга "їх Високоповажностей": президента Бразилії - Луїза Інасіо Лулу даСілва (УПУ від 20.10.2003р. № 1200/2003); президента Словаччини - Рудольфа Шустера (УПУ від 07.06.2004 р. № 620/2004). Зміна владної команди на початку 2005 р. спричинила півторарічне ігнорування титулу "Його/ її Високоповажність", тож без зайвих додатків обійшлися: екс-президент Польщі Лех Валенса -кавалер ордена князя Ярослава Мудрого II ст. (УПУ від 31.08.2005 р. № 1218/2005); президент Польщі Александр Кваснєвський - кавалер ордена "За заслуги" І ступеня (УПУ від 24.11.2005р. №1646/2005); президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга - кавалер ордена князя Ярослава Мудрого І ступеня (УПУ від 27.04.2006 р. № 330/2006); президент Молдови Володимир Вороній - кавалер ордена князя Ярослава Мудрого І ст. (УПУ від 24.05.2006 р. № 432/2006); екс-президент Чехії Вацлав Гавел -кавалер ордену князя Ярослава Мудрого II ст. (УПУ від 19.08.2006 р. № 698/2006).

Аж раптом комусь щось пригадалося, і титул "її Високоповажність" застосовують до президента Фінляндії Тар'ї Галонен при її відзначенні орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня (УПУ від 24.10.2006 р. № 900/2006). Та ще рік потому "високоповажний" рецидив не повторювався і його оминули: президент Литви Валдас Адамкус -кавалер ордена "За заслуги" І ступеня (УПУ від 14.11.2006 р. № 958/2006); президент Хорватії Степан Месич -кавалер ордена князя Ярослава Мудрого І ступеня (УПУ від 24.05.2007 р. № 466/2007); екс-президент Мальти Гвідо Де Марко - кавалер ордена "За заслуги" І ступеня (УПУ від 21.08.2007 р. № 739/2007); президент Ізраїля Шимон Перес -кавалер ордена Ярослава Мудрого І ступеня (УПУ від І2.11.2007р.№ 1089/2007).

Але невдовзі настав час чергового польського президента, і "Його Високоповажність пан Лех Качинський" отримує орден князя Ярослава Мудрого І ступеня (УПУ від 06.12.2007 р. № 1185/2007). Ну, не зміг, не зміг польський президент обійтися без титулів!

Певно, за інерцією, називають "паном" і польського кінорежисера (навіть не міністра!) Анджея Вайду - кавалера ордена Ярослава Мудрого V ступеня (УПУ від 15.04.2008 р. № 366/2008). Наступним «паном» серед простих смертних пощастило стати кавалеру ордена «За заслуги» III ступеня, Надзвичайному і Повноважному Послу Японії в Україні Муцуо Мабучі (УПУ від 07.10.2008 р. № 908/2008). Цікаво, що між квітнем і жовтнем 2008 р. Президент Віктор Ющенко видав понад десятка указів про нагородження іноземців , але жодного з них (окрім глав держав, і то не всіх) «панами» не титулували, хоч серед них були і міністри, і посли, і почесні консули, ба навіть дружини президентів Латвії і Мальти (УПУ від 08.05.2008 р. - № 424/2008, від 19.05.2008р.-№459/2008, від 21.05.2008р.-№465/2008, від 30.05.2008 р. - № 490/2008, від 25.06.2008 р. - № 582/2008, від 09.07.2008 р. - № 632/2008, від 22.07.2008 р. - № 657/2008, від 25.07.2008 р. - № 669/2008,670/2008, від 20.08.2008 р. - № 752/2008, від 09.09.2008р.-№812/2008).

На відміну від польського митця і японського дипломата, "паном" не визнали нагородженого раніше Муаммара Аль-Каддафі*** - Лідера Великої Вересневої революції, полковника". Втім, нехай невтомний лівійський революціонер не ображається - він отримав орден Богдана Хмельницького відразу 1 ступеня, яким нагороджують, взагалі-то, послідовно, починаючи з III ступеня, і то лише громадян України (у всякому разі, так написано в орденському Статуті). Чи то в запасниках Секретаріату Президента скінчилися запаси орденів "За заслуги" І ступеня, чи то полковник Каддафі схотів отримати суто військову нагороду?****
*** Муаммар Каддафі (Аль-Каддафі) - не єдина жертва "грамотіїв" з Адміністрації (чи то Секретаріату) Президента України. Ліхтенштейнсьшго барона Едуарда фон Фальц-Фейна йменували ще різноманітніше: "бароном Фальцфейном" (УПУ від 13.06.1994р. № 301/94). "бароном Фальц-Фейном" (УПУ від 22.05.1998 р. № 497/98 та від 15.11.2002 р. № 1038/2002), востаннє ж баронський титул в Указі Президента від 13.09.2007 р. № 864/2007 взагалі не фігурував. Цікаво, що приставку "фон" за Едуардом фон Фальц-Фейном не визнавав жоден І українських Президентів - навіть ті. хто йменував його бароном! Проте, австрійський кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст., член Європарламенту Отто фон Габсбург зберіг приставку "фон" в тексті УПУ від 18.06.2007 р. № 864/2007, що є свідченням безсистемного вживання титулів.

**** Любов до військових відзнак, які призначені лише громадянам України, полковник Каддафі перейняв, вочевидь, від президента Узбекистану Іслама Карімова. Той примудрився в один день - 17 лютого 1998 р. - отримати орден князя Ярослава Мудрого І ст. ("за визначну державну і політичну діяльність") та "Іменну вогнепальну зброю" ("за зміцнення дружби і укріплення співробітництва") на додачу! Отож, маємо мега-феномен: іноземний президент одномоментно отримав дві державні нагороди України (одну з них - явно всупереч законодавству), та ше й заслуги у зміцненні дружби двох народів відмічені вогнепальною зброєю (!!!).

Будемо сподіватися, що Україна не наполягатиме на оплаті похорон лицаря ордена Богдана Хмельницького Муаммара Аль-Каддафі (нехай подовжить Аллах його життя!), хоч така сумна почесть й передбачена Статутом українського ордена (це очевидне і не завжди доречне запозичення зі Статуту французького ордена Почесного Легіону).

Відносно зрозуміла відсутність звороту "Його Високоповажність Пан...", коли йдеться про відзначення Державного секретаря Святого Престолу кардинала Тарчізіо Бергене (УПУ від 21.05.2008р. № 465/2008). Але Державний секретар (ба, навіть Святого Престолу!) - все ж таки не голова держави, тож відзначення монсеньйора Бертоне орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня якось не зовсім відповідає вимогам Статуту нагороди...

Не захотіли визнати "паном" і кавалера ордена князя Ярослава Мудрого І ст. "Його Високоповажність Ільхама Алієва", президента Азербайджану (УПУ від 19.05.2008р. №458/2008).

Можна було б висловити побоювання, що "панами" Президент України останні місяці визнає лише поляків чи японців, та нагородження червня-жовтня 2008 р. дозволяють включити до обраного кола "паньства" ще латишів, угорців та мальтійців, адже президенти Латвії -Валдіс Затлерс (УПУ від 25.06.2008 р. № 581/2008), Угорщини - Ласло Шойом (УПУ від 07.07.2008 р. № 627/2008) та Мальти - Едвард Фенех Адамі (УПУ від 09.07.2008 р. № 631/2008), крім ордена князя Ярослава Мудрого І ступеня, були удостоєні майже повного джентльменського набору титулів ("Його Високоповажність пан..."). На додачу, дружина латвійського президента

Ліліта Затлере отримала орден княгині Ольги І ст. (УПУ від 25.06.2008 р. № 582/2008) - певне, щоб не відчувала дискомфорту поруч з дружиною президента Литви і шведською королевою... Не оминула аналогічна нагорода і Мері Фенех Адамі (УПУ від 09.07.2008 р. № 632/2008). Чому не відзначили дружину Ласло Шойома, в принципі, зрозуміло - угорський президент завітав до Києва один. Очевидно, якби приїхав з дружиною, то в неї обов'язково б знайшлися «заслуги-внески» у «дружбу-співробітництво», і, як мінімум, ордена княгині Ольги І ступеня їй було не оминути...


Зустріч Президента України Віктора Ющенка з Президентом Таджикистану Емомалі Рахмоном. 4 грудня 2008 року


Зайве казати, що фрагментарне, непослідовне, спотворене і недоречне застосування окремих норм міжнародного дипломатичного протоколу (в частині титулів) компрометує українську нагородну систему і державну владу в цілому. Вживання ж запопадливо-ввічливих титулів виключно для іноземців, яким високі І нагороди України роздаються за віртуальне і "зміцнення-укріплення дружби-співробітництва", об'єктивно девальвує українські ордени у суспільній свідомості і ображає наших співвітчизників, яких за реальні заслуги нагороджують вкрай скупо, та й титулами не наділяють.

Варто звернути увагу на досвід Російської Федерації: нагородження президентів Франції, Казахстану та Узбекистану обійшлися без згадки про "господ" чи "внсокопревосходительств", та й після 1998 р. іноземних лідерів вищими нагородами Російської Федерації практично не відзначають. Наші північно-східні сусіди вважають за можливе відзначати іноземних президентів і орденом "За заслуги перед Батьківщиною" II ступеня (Олександр Лукашенко, 2001 р.), ба навіть медаллю Пушкіна (Тар'я Галонен, 2007 р.) Якщо ж проаналізувати реєстр кавалерів вищих українських орденів (Свободи та князя Ярослава Мудрого І ст.), то складається враження, що незалежну Україну нам розбудовують іноземні королі та президенти!

Підсумовуючи аналіз титульної чехарди в українській нагородній справі, хочеться висловити переконання: нехай "високоповажне панство" (у всіх можливих варіаціях) існує в міждержавному дипломатичному листуванні (яке, зрештою, мало кого цікавить) чи в псевдоелітних квазіорденах, а в нагородній практиці демократичної України запопадливі предикати й титули недоречні!

NB-1 Авторські права на статтю належать автору та/або уповноваженим ним особам. Оцифровано з просвітницькою метою в рамках проекту «Архів партії».
NB-2 Фотографії взято з офіційного інтернет-представництва Президента України. Усі права на них належать Секретаріату Президента України.
 
 
Дислокація: там само
 
 
 
sparrowhawksparrow_hawk on 23 квітня 2009 11:44 (UTC)
капець

Підсумовуючи аналіз титульної чехарди в українській нагородній справі, хочеться висловити переконання: нехай "високоповажне панство" (у всіх можливих варіаціях) існує в міждержавному дипломатичному листуванні (яке, зрештою, мало кого цікавить) чи в псевдоелітних квазіорденах, а в нагородній практиці демократичної України запопадливі предикати й титули недоречні!


+1